Звернення НААУ до представника Генерального Секретаря Ради Європи з питань координації співробітництва Ради Європи Мортену Енбергу

Шановний пане Енберг!

 

14 грудня 2017 року у м. Києві відбулася презентація звіту «По результатах оцінки потреб адвокатського самоврядування в Україні», який складений експертами проекту Ради Європи "Консолідація реформи в сфері юстиції в Україні". Авторами звіту є експерти Ритіс Йокубаускас і Ранко Пеліцаріч.

 

Погляди, викладені у цьому звіті, належать авторам і не обов'язково відображають офіційну позицію Ради Європи, про що йдеться у презентаційному буклеті. Отже, постає питання, яка частина цього звіту відображає офіційну позицію Ради Європи?

 

30 листопада 2017 року пройшла попередня зустріч представників Національної асоціації адвокатів України з експертами Ради Європи Ритісом Йокубаускасом і Ранко Пеліцарічем, в ході якої було обговорено підготовлений експертами звіт з іншою назвою «О нуждах Национальной ассоциации адвокатов Украины». Ключові рекомендації цього звіту включали оцінку нового проекту закону «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», підготовленого робочою групою в рамках Ради судової реформи (пункт 7 звіту).

 

Важливо підкреслити про існування конфлікту інтересів, адже Ритіс Йокубаускас є одночасно експертом двох проектів Ради Європи.

 

Підсумком даного обговорення стали рекомендації кардинально переробити цей звіт. Оскільки його прорахунки, прогалини і колізії виявилися настільки суттєвими і очевидними для всіх присутніх сторін, що просте коригування окремих положень звіту було обопільно визнано таким, що не має сенсу.

 

Слід особливо підкреслити, під час зустрічі з представниками Національної асоціації адвокатів України (а на ній, до речі, крім керівників вищих органів адвокатського самоврядування були присутні і уповноважені представники 14 (чотирнадцяти) регіональних адвокатських організацій самоврядування з різних регіонів України) експертами паном Ритісом Йокубаускасом і паном Ранко Пеліцарічем численні критичні зауваження і нарікання на адресу звіту «По результатах оцінки потреб адвокатського самоврядування в Україні» були визнані конструктивними, зваженими і такими, що потребують глибокого системного аналізу, результатом чого повинна була стати підготовка якісно нового звіту.

 

Яким ж було наше здивування, коли, незважаючи на обопільно досягнуті 30.11.2017 p. домовленості кардинально переробити дослідницький матеріал, був представлений фактично первісний звіт, в якому лише була змінена мова викладу та деякі формулювання. Причому суть «зміненого» звіту і його недоліки залишилися тими ж, що і раніше обговореному проекті.

 

Стверджуємо, що результати проведеного паном Ритісом Йокубаускасом і паном Ранко Пеліцарічем аналізу стану адвокатського самоврядування України - недостовірні. Вони не відображають реального стану справ в адвокатурі України. 14 та 15 грудня 2017 року Рада адвокатів України одноголосно прийняла рішення про неприйнятність проекту звіту "Про потреби НААУ" та звіту "По результатах оцінки потреб адвокатського самоврядування в Україні". РАУ також вирішила звернутися до Ради Європи, Парламентської асамблеї Ради Європи, Ради адвокатських та правничих товариств Європи (ССВЕ) з приводу Звіту експертів Ради Європи «По результатах оцінки потреб адвокатського самоврядування в Україні».

 

Як з'ясувалося, при складанні звіту експерти допустили серйозні методологічні упущення. Більшість їхніх висновків і рекомендацій ґрунтуються на неофіційній інформації і неперевірених обставинах.

 

Зокрема, ні в самому тексті звіту, ні в ході обговорення 30 листопада проекту звіту, ні в ході проведення 14 грудня його презентації експерти не змогли виразно пояснити аудиторії «джерела» інформації про потреби адвокатського самоврядування України.

 

За наявною у НААУ інформації, у експертів Ритіса Йокубаускаса і Ранко Пелікаріча за весь період підготовки звіту не було ані зустрічей, ані переговорів, ані дискусій, ані інших офіційних чи просто публічних обговорень на предмет наявності / відсутності потреб адвокатського самоврядування України з жодною з діючих регіональних організацій адвокатського самоврядування в системі НААУ.

 

Експертами в період підготовки звіту не досліджувалися офіційні документи діяльності адвокатського самоврядування (документи фінансової звітності, функціонування Єдиного реєстру адвокатів України, статистичні звіти про діяльність вищих органів адвокатського самоврядування, документація організації роботи кваліфікаційно-дисциплінарних комісій, управлінська документація адміністративного апарату Національної асоціації адвокатів України, документи методичного забезпечення діяльності регіональних рад адвокатів, внутрішній нормативний матеріал щодо забезпечення гарантій адвокатської діяльності та незалежності адвокатів та ін.).

 

По суті, поза полем зору експертів Ради Європи, які готували звіт про потреби адвокатського самоврядування в Україні, залишилися реальні, насущні потреби органів адвокатського самоврядування, з якими адвокати стикаються щодня.

 

Крім того, обійшовши достатньою увагою емпіричні дослідження проблем сучасної української адвокатури, експерти Ритіс Йокубаускас і Ранко Пелікаріч сконцентрували увагу на теоретичному аспекті проблем адвокатури.

 

Це закономірно призвело до помилки у висновках та рекомендаціях Звіту.

 

Таким чином, реальні проблеми адвокатського самоврядування залишилися без аналізу, без конкретних пропозицій щодо їх локалізації та усунення. А нерідко, і навпаки, запропоновані експертами новації неприховано суперечать визнаним європейським стандартам, актам міжнародного права.

 

Більше того, звіт прямо суперечить міжнародно-правовим документам Ради Європи, Організації Об'єднаних націй, Європейського Суду з прав людини, рекомендаціям Венеціанської комісії, на основі яких наші європейські і міжнародні партнери протягом усього періоду починаючи з 90-х років намагалися впровадити європейські стандарти в українські правові реалії.

 

Практично кожен пункт звіту експертів Ритіса Йокубаускаса і Ранко Пелікаріча «Про потреби Національної асоціації адвокатів України» вступає в суперечність із положеннями Конституції та актів законодавства України.

 

Не вдаючись у деталі, відзначимо лише про те, що звіт «По результатах оцінки потреб адвокатського самоврядування в Україні», щонайменше, підриває три принципові складові незалежної адвокатури.

 

По-перше, запропоновані експертами Ритісом Йокубаускасом і Ранко Пеліцарічем новели повністю ліквідують єдину професійну організацію адвокатів, створення якої на вимогу наших європейських партнерів якраз і було умовою прийняття України до Ради Європи.

 

Замість цього, реалізувавши ідеї і пропозиції зазначених експертів, Україна отримує повернення до старої радянської системи побудови адвокатури, яка себе вже давно пережила.

 

Тривогу всієї адвокатури викликає те, що подібні спроби здійснюються в той час, коли втрачаються темпи та якість реформ, щодо яких у України є зобов’язання перед європейськими партнерами. Зокрема, ідеться про відкриту заяву офісу Високого представника ЄС з питань зовнішньої політики і безпеки Федеріки Могеріні. Євросоюз стурбований останніми подіями в Україні, які можуть поставити під загрозу прогрес, досягнутий у боротьбі з корупцією, якщо не будуть вжиті подальші заходи для забезпечення повної імплементації та сталості досягнутих реформ.

 

По-друге, новелою звіту також стали пропозиції повсюдного зарегулювання внутрішньо-управлінських процесів органів адвокатського самоврядування.

 

По-третє, в результаті реалізації пропозицій звіту відбудеться незаконне втручання держави в організаційні процеси функціонування адвокатської спільноти. Причому ці «рекомендації» пана Ритіса Йокубаускаса і Ранко Пеліцаріча прямо суперечать правовій позиції десятків рішень Європейського Суду з прав людини, де встановлюються жорсткі обмеження для держави на втручання в діяльність політичних партій, громадських організацій, професійних спілок, в тому числі і органів (структур) адвокатського самоврядування.

 

Один із прикладів - рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року, заява № 40269/02, у справі «Корецький та інші проти України» (Koretskyy and others v. Ukraine).

 

У цій справі ЄСПЛ визнав дії держави Україна в частині спроб відкоригувати окремі положення статуту громадської організації з посиланням на невідповідність цих положень вимогам українського законодавства порушенням вимог ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

 

При цьому в рішенні суд вказав, що в питаннях основоположних прав людини надання правової дискреції органам державної влади у вигляді необмежених свобод (включаючи право на власний розсуд формулювати в законодавстві вимоги до статутних документів громадських організацій, вимоги до їх фінансової діяльності, до адміністративного апарату) суперечить одному з найважливіших, гарантованих Конвенцією принципів демократичного суспільства - принципу верховенства права.

 

На підтвердження своєї позиції ми наводимо положення міжнародних документів, про які йшлося вище.

 

14 липня 1992 року Україна подала заявку на вступ до Ради Європи. Резолюцією (92) 29 від 23 вересня 1992 року Комітет міністрів доручив Парламентській асамблеї підготувати відповідно до положень Статутної Резолюції (51) 30А висновок з цього приводу.

 

16 вересня 1992 року Парламенту України було присвоєно статус «Спеціального гостя» в Парламентській асамблеї Ради Європи.

 

26 вересня 1995 року Парламентська асамблея Ради Європи затвердила Висновок N 190 (1995) «Щодо заявки України на вступ до Ради Європи», де в п. П. IX п. 11 однією з умов прийняття України до Ради Європи прописувалося зобов'язання нашої держави прийняти спеціальний закон про захист правничої професії та засновувалася б професійна асоціація адвокатів.

 

05 жовтня 2005 року Парламентська асамблея Ради Європи опублікувала Звіт «Про виконання Україною обов'язків і зобов'язань», Резолюцію ПАРЄ № 1466 та Рекомендації ПАРЄ № 1 722.

 

Згідно даних актів міжнародного права Україні пропонувалося виконати раніше взяті на себе зобов'язання, в тому числі зі створення незалежної єдиної професійної асоціації адвокатів як складова процесу реформування загальної системи правосуддя.

 

В системі даних документів присутній Пояснювальний Меморандум, розділ D якого чітко і вичерпно закріплює позицію Ради Європи щодо статусу адвокатської професії і професійної асоціації адвокатів України.

 

Пункт 146 Меморандуму.

 

У 1995 році Україна зобов'язалася захистити статус юридичної професії законом і створити професійну асоціацію адвокатів (Висновок №190 (1995), підпункт 11.іх.). Ми розчаровані тим, що це зобов'язання дотепер залишається переважно невиконаним.

 

Пункт 148 Меморандуму.

 

У багатьох країнах представництво інтересів у кримінальних справах є прерогативою адвокатів. Так було і в Україні до винесення Конституційним Судом рішення від 16 листопада 2000 року, яким було визнано неконституційними положення Кримінально-процесуального кодексу, що обмежували представництво в суді у кримінальних справах лише ліцензованими адвокатами [106]. Представництво у цивільних справах може здійснюватися навіть особами, які не мають правничої освіти, але отримали довіреність. Зруйнувавши монополію адвокатів на захист у кримінальних справах, Конституційний Суд зрівняв права адвокатів з правами інших юристів. Водночас, за словами представників Спілки адвокатів України, вимоги для доступу до адвокатської практики (для отримання свідоцтва необхідні здобуття правничої освіти, два роки стажу в галузі права, складання адвокатського іспиту і присяги) позбавляють їх конкурентоздатності.

 

Але, на нашу думку, останні вимоги можна скоріше вважати перевагами для самодостатньої та поважної адвокатури, якби вона була міцною професійною асоціацією, керованою чіткими правилами. Але поки що це практично неможливо, якщо взяти до уваги існуючі правові рамки, в яких функціонує адвокатура, та відсутність справжньої професійної асоціації.

 

Пункт 150 Меморандуму.

 

Закон «Про адвокатуру» був прийнятий у 1993 році і з того часу декілька разів змінювався і доповнювався, але незначним чином. Юридична професія захищена законом, але необхідно надати додаткові гарантії. На жаль, ми повинні зазначити, що професійна асоціація адвокатів не була створена всупереч відповідному зобов'язанню. Професійна асоціація адвокатів має бути самоврядним органом, що представляє адвокатську спільноту країни, має бути заснована на підставі закону, брати участь у ліцензуванні адвокатів і позбавленні права на адвокатську діяльність, сприяти дотриманню адвокатами кодексу їхньої поведінки і професійної етики за допомогою повноваження зі здійснення дисциплінарного провадження тощо.

 

Пункт 153 Меморандуму.

 

У лютому 2005 року у проекті нової редакції Закону «Про адвокатуру», поданої на розгляд парламенту (№7051, зведена версія трьох інших проектів, що раніше подавалися різними авторами), - адвокатура визначається як професійний недержавний незалежний інститут правової системи; усі адвокати України автоматично ставатимуть членами Всеукраїнської палати адвокатів. Цей законопроект був підтриманий Спілкою адвокатів, але зустрів опозицію з боку деяких неафілійованих адвокатів і представників ширших об'єднань правників. У вересні 2005 року групою народних депутатів було подано альтернативний законопроект (№7051-1), який крім визначення статусу адвокатури («спеціально уповноважений недержавний правозахисний інститут») пропонує розширити обсяг гарантій адвокатської діяльності, створити систему органів адвокатського самоврядування, рішення яких будуть обов'язковими для всіх правників зі статусом адвоката і які будуть утримуватись переважно за рахунок обов'язкових внесків адвокатів. Регіональні та національний органи самоврядування адвокатської спільноти визначатимуть порядок та здійснюватимуть видачу дозволів на адвокатську діяльність (шляхом проведення іспитів та видачі адвокатських свідоцтв). А також здійснювати дисциплінарне провадження у разі порушення законів або правил поведінки.

 

Пункт 154 Меморандуму.

 

«Дорожня карта» щодо виконання Плану дій Україна-ЄС у 2005 році передбачає підтримку Міністерством юстиції прийняття змін до закону про адвокатуру, які стосуються створення професійної асоціації адвокатів. У квітні 2005 року Міністерство юстиції створило робочу групу для підготовки нової редакції закону про адвокатуру. Ми сподіваємось, що паралельна робота парламенту та уряду над новим законом не призведе до затримки з його прийняттям. Ми закликаємо органи державної влади України без подальшого зволікання розглянути законопроект і подати його на експертизу Ради Європи.

 

За результатами розгляду даного Пояснювального Меморандуму Парламентська асамблея Ради Європи прийняла Резолюцію № 1466 (2005) «Про виконання зобов'язань і обов'язків України», пунктом 13.3. якої Україні для виконання прийнятих на себе зобов'язань по членству в Раді Європи пропонувалося:

 

13.3. утворити професійну асоціацію адвокатів шляхом прийняття нового закону про адвокатуру без подальшого зволікання, як це вимагається підпунктом 11.ix. Висновку ПАРЄ №190, та відповідно до принципів Ради Європи і практики Європейського Суду з прав людини.

 

Таким чином, протягом більше 20 років органи Ради Європи займали послідовну і однозначну позицію: створення єдиної професійної організації адвокатів України - обов'язкова умова євро інтеграційних прагнень нашої держави, критерій відповідності правового порядку і правосуддя України європейським стандартам.

 

Впевнені: позиція Ради Європи в цьому питанні не змінилася і нині.

 

Разом з тим, як вже зазначалося вище, рекомендації експертів Ритіса Йокубаускаса і Ранко Пеліцаріча в разі їх впровадження в законодавство України зруйнують професійну організацію адвокатів — Національну асоціацію адвокатів України.

 

Іншими словами, експертні пропозиції та рекомендації Ритіса Йокубаускаса і Ранко Пеліцаріча нівелюють настанови Ради Європи, Парламентської Асамблеї Ради Європи, зіштовхують Україну на шлях порушення приписів Ради Європи, повертають систему українського правосуддя в комуністичний період.

 

Переконані, це неприйнятно.

 

Звертаємо Вашу увагу також, що 23 грудня 2008 року в м. Страсбург, Франція, в рамках Спільної програми Ради Європи та Європейської комісії «Прозорість та ефективність судової системи України» було затверджено експертний Висновок на проект Закону України «Про безоплатну правову допомогу».

 

Експертами виступили авторитетні європейські адвокати Девід Гладвелл - колишній керівник апарату цивільного апеляційного суду Англії і Уельсу (Велика Британія) і Рамон Муллерат Доменек Балманья - кавалер ордена Британської імперії, адвокат в Барселоні і Мадриді, адвокат при Паризькому суді, колишній голова Ради адвокатських та правничих товариств Європи (ССВЕ) (Іспанія).

 

Поважні в усьому світі експерти, проаналізувавши стан адвокатського самоврядування в Україні, у висновку на проект закону "Про безоплатну правову допомогу", розділ 3-й "Відсутність організованого об'єднання адвокатів" дали однозначну оцінку: в Україні немає побудованої на професійних засадах єдиної колегії адвокатів, яка була би неурядовою організацією і управління якою здійснювалося би її членами.

 

У відсутність такого об'єднання функції, які в зрілих демократіях традиційно притаманні зазначеним колегіям, в Україні частково виконуються Спілкою адвокатів України, а частково (щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності) - системою регіональних кваліфікаційних і дисциплінарних комісій адвокатів, де в якості апеляційної інстанції діє вища кваліфікаційна комісія адвокатів.

 

Спілка адвокатів давно прагне створити організоване об'єднання адвокатів, яке могло би захищати професійні права адвокатів, забезпечувати постійне підвищення їхньої кваліфікації, справедливо розподіляти функції з надання безоплатної правової допомоги і представляти адвокатів у взаєминах з державою та іншими національними та міжнародними організаціями.

 

Потребу в створенні в Україні такого адвокатського утворення визнали як Рада Європи (у 1996 p., при наданні Україні членства в РЄ), так і інші міжнародні організації. У листі від 10 червня 2005 р. на ім'я Голови Верховної Ради України голова Ради адвокатських колегій і правничих об'єднань Європи (ССВЕ) зазначив наступне:

 

«У цьому контексті наша Рада хотіла би нагадати про основні принципи адвокатських колегій, які виголошені в європейських і міжнародних правових документах і стосуються професії адвоката. При обговоренні питання створення подібного об'єднання ці принципи треба брати до уваги. Рекомендація РЄ Rec (2000) 21 про свободу професії адвоката (жовтень 2000 p., в додатку) визнає важливість незалежності та саморегулювання такої професії.

 

В п. 5 рекомендації зазначено, що «адвокатам слід дозволяти формування професійних місцевих, національних і міжнародних об'єднань, заохочувати їх до формування таких об'єднань і до набуття членства у них; такі об’єднання, власними силами або спільно з іншими утвореннями, мають замету зміцнення стандартів професійної діяльності і захист незалежності адвокатів”.

 

Далі в Рекомендації зазначається, що «адвокатські колегії та інші професійні правничі об'єднання мають бути саморегулюючими утвореннями, незалежними від влади і від широкого загалу».

 

В Основних положеннях про роль адвокатів (ООН, вересень 1990 p., в додатку) також є посилання на роль професійних об'єднань правників. Згідно зі ст. 24 «адвоката мають право вступати в професійні об'єднання, які діють на засадах саморегулювання і представляють інтереси адвокатів, сприяють підвищенню їхньої кваліфікації та захищають доброчесність професії». Такі об'єднання «співпрацюють з властями для забезпечення ефективного та рівного доступу всіх і кожного до правових послуг, щоби адвокати могли, без неналежного втручання в їхні дії, радити і допомагати своїм клієнтам відповідно до закону, визнаних професійних стандартів і норм професійної етики.».

 

Рада занепокоєна тим фактом, що наразі в Україні немає засад для створення належної і незалежної національної колегії адвокатів, яка діяла би на основі саморегулювання. Ми готові надати підтримку зусиллям, спрямованим на створення такого загальнонаціонального незалежного саморегулюючого професійного об'єднання, яке представлятиме інтереси всіх адвокатів України (тут є дотичним посилання на Висновок № 190 ПАРЄ (в додатку), зокрема на його п. 11).

 

Треба нагадати, що Парламентська асамблея Ради Європи у висновку № 190 (1995 p., щодо заявки України про членство у Раді Європи і з посиланням на лист до Президента України, Голови парламенту і Прем'єрміністра від 27 червня 1995 p.) зазначила, що «статус правничої професії захищатиметься законом, і в країні буде створено професійне об'єднання адвокатів».

 

Крім того, одним з ключових правових документів, що визначають шляхи розвитку адвокатського самоврядування в Україні на десятиліття, став Спільний Висновок «Щодо проекту закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Європейської комісії «До демократії через право» (Венеціанська Комісія) та Дирекції з питань правосуддя та людської гідності в складі Генеральної Дирекції з прав людини та верховенства права Ради Європи, прийнятий Венеціанською Комісією на 88-й Пленарній сесії (Венеція, 14-15 жовтня 2011 року).

 

Даний документ остаточно затвердив і закріпив в якості одного з базисних принципів побудови незалежної адвокатського самоврядування - створення єдиної, цілісної професійної асоціації адвокатів України. Згодом, в 2012 році, цей заснований на європейських стандартах постулат і був реалізований в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

 

Іншими словами, як вже неодноразово зазначалося вище, в своєму звіті «По результатах оцінки потреб адвокатського самоврядування в Україні» експерти Ритіс Йокубаускас і Ранко Пеліцаріч прописали такі пропозиції і рекомендації реформування адвокатського самоврядування України, які йдуть врозріз з рекомендаціями і позицією Венеціанської Комісії, Дирекції з питань правосуддя та людської гідності у складі Генеральної Дирекції з прав людини та верховенства права Ради Європи, Ради Європи, Парламентської асамблеї Ради Європи.

 

Така ситуація не може не викликати стурбованості.

 

Тепер до питання про помилкові рекомендації Ритіса Йокубаускаса і Ранко Пеліцаріча, що створюють передумови для втручання в механізми функціонування адвокатського самоврядування України ззовні.

 

Зазначені експерти, зокрема, в своєму звіті відобразили свою позицію щодо потреби (як на їхню думку) припинити роботу кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатів в якості окремих юридичних осіб; звузити склад Ради адвокатів України; перерозподілити повноваження між структурними підрозділами НААУ; позбавити керівників асоціації частини їх повноважень; відрегулювати кадрові питання секретаріату НААУ; втручатися в питання бюджетування і фінансового забезпечення роботи НААУ; потреби державного регулювання багатьох інших питань внутрішньогосподарської діяльності Національної асоціації адвокатів України.

 

Роблячи подібні пропозиції, експерти Ритіс Йокубаускас і Ранко Пелікаріч, на жаль, самі чомусь забувають основоположні світові і європейські стандарти в сфері функціонування професійних адвокатських спільнот.

 

Ними не враховується, що втручання ззовні у внутрішньоорганізаційну діяльність адвокатських спільнот в світовій і європейській практиці вже давно апріорі вважається деструктивним явищем.

 

Так, ще 25 жовтня 2000 року Комітет Міністрів Ради Європи на 727 засіданні заступників міністрів затвердив Рекомендації № R (2000) 21 Комітету Міністрів державам-членам про свободу професійної діяльності адвокатів.

 

В даному документі міститься глава «ПРИНЦИП V.«ОБ'ЄДНАННЯ», де в пункті 2 прописується, що система правових балансів в державах повинна бути так відрегульована, щоб адвокатські колегії та інші професійні об'єднання адвокатів були органами, побудованими на принципах самоврядування, були незалежними від влади і від впливу з боку широкої громадськості.

 

У пункті 3 того ж ПРИНЦИПА V. Комітет Міністрів звертає увагу органів влади європейських держав, що необхідно поважати діяльність адвокатських колегій та інших професійних об'єднань адвокатів в частині їх незалежності від неналежних обмежень або втручання.

 

У 2011 році аналогічну позицію про неприпустимість втручання у внутрішню діяльність професійних адвокатських об’єднань зайняли Європейська комісія «До демократії через право» (Венеціанська Комісія) та Дирекція з питань правосуддя та людської гідності у складі Генеральної Дирекції з прав людини та верховенства права Ради Європи, сформулювавши і затвердивши Спільний Висновок «Щодо проекту закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на 88-й Пленаряій сесії Венеціанської Комісії (Венеція, 14-15 жовтня 2011 року).

 

Слід зазначити, світова практика невтручання в діяльність адвокатських спільнот склалася і утвердилася здавна. Ще в серпні 1990 р VIII Конгресом ООН по попередженню злочинів були прийняті «Основні положення про роль адвокатів», де в пункті 24 глави «Професійні організації адвокатів» міститься прямий припис-заборона втручатися в діяльність професійних адвокатських спільнот:

 

Професійні організації адвокатів

 

24. Адвокати повинні мати право об'єднуватися і вступати в самоврядні професійні асоціації. Ці асоціації повинні представляти інтереси адвокатів, сприяти підвищенню рівня їх освіти і професійної підготовки, а також дбати про дотримання адвокатської етики. Виконавчі органи асоціацій повинні обиратися їх членами і здійснювати свої функції без втручання ззовні.

 

За минулі десятиліття і Європейський Суд з прав людини напрацював масив судової практики з приводу заборони втручання ззовні у внутрішню діяльність громадських об'єднань (в тому числі і професійних організацій) як з боку державних органів, так і господарюючих суб'єктів, і фізичних осіб.

 

В тій чи іншій мірі аналізовані обмеження і положення про неприпустимість втручання в діяльність громадських організацій ЄСПЛ відобразив в рішеннях у справах «Ятрідіс проти Греції» (latridis v. Greece), заява № 31107/96; «Шпачек s.r.o.» проти Чеської Республіки» (Spacek s.r.o. v. The Czech Republic), заява № 26449/95; «Горжелік та інші проти Польщі» (Gorzelik and Others v. Poland)' заява № 44158/98; «Sidiropoulos і інші проти Греції» від 10.07.1998 р, «Association Rhino та інші проти Швейцарії» і в багатьох інших справах.

 

Відштовхуючись від загальновизнаної в європейській практиці заборони втручатися в діяльність адвокатських асоціацій, логічно напрошується висновок: пропозиції фінального звіту експертів Ритіса Иокубаускаса і Ранко Пеліцаріча «По результатах оцінки потреб адвокатського самоврядування в Україні”, сформульовані, зокрема, в розділи РЕКОМЕНДАЦІЙ “Регуляторна / правова база”, “Організаційна структура самоврядування”, “Бюджет та фінансова стійкість”, “управління” у разі їх реалізації в законодавстві України матимуть наслідком необґрунтоване і незаконне втручання ззовні в діяльність адвокатських органів самоврядування.

 

Більш докладні зауваження, коментарі та пропозиції до звіту викладені в окремому документі.

 

Їхня кількість настільки значна, а якісні аргументи на противагу висновкам експертів Ритіса Йокубаускаса і Ранко Пеліцаріча настільки серйозні і принципові, що надані в звіті «По результатах оцінки потреб адвокатського самоврядування в Україні» «нововведення» не можуть бути спрнйняті як правильні та актуальні, в силу їхньої невідповідності реальним потребам Національної асоціації адвокатів України і європейським стандартам.

 

Національна асоціація адвокатів України вважає за необхідне просити Вас, шановний пане Енберг, об'єднати наші зусилля з метою забезпечення прогресу в розвитку і зміцненні інституту української адвокатури, зміцнення гарантій її діяльності.

 

Ми будемо щиро вдячні Вам за розгляд наших зауважень і висловлюємо сподівання, що тільки спільними зусиллями разом з Європейським Союзом, Радою Європи та державами-членами ми зможемо побудувати правову державу і здійснити демократичні перетворення в Україні, в тому числі відносно реформи правосуддя й адвокатури.

 

Ми закликаємо Раду Європи уважно стежити за ходом здійснення реформ в цій сфері, в тому числі за якістю здійснення європейських програм і проектів, щоб уникнути руйнування Національної асоціації адвокатів України - єдиної недержавної професійної організації адвокатів, створеної на реалізацію Висновку № 190 (1995) ПАРЄ щодо вступу України до Ради Європи від 26 вересня 1995 року і численних її резолюцій.

 

На підставі вищевикладеного, -

 

1. Звертаємося з проханням до Ради Європи захистити незалежний професійний інститут української адвокатури, її єдину організацію - Національну асоціацію адвокатів України від спроб руйнування.

 

2. Звертаємося з пропозицією не затверджувати звіт «По результатах оцінки потреб адвокатського самоврядування в Україні», підготовлений в рамках проекту «Консолідація реформи в сфері юстиції в Україні” експертам Ритісом Йокубаускасом і Ранком Пеліцарічем.

 

3. Пропонуємо створити нову експертну робочу групу з числа експертів Ради Європи і представників Національної асоціації адвокатів України (в тому числі регіональних органів адвокатського самоврядування) з метою:

 

більш повного, всебічного та об'єктивного дослідження реальних проблем сучасної української адвокатури;

 

збору пропозицій з усіх регіонів України щодо вдосконалення діяльності адвокатської спільноти;

 

напрацювання рекомендацій зі зміни українського законодавства з метою приведення його у відповідність з нормами та актами європейського законодавства, а також з Рішеннями Європейського Суду з прав людини.

 

4. Щоб уникнути ситуації, коли нові законодавчі ініціативи щодо вдосконалення української адвокатури будуть вступати в протиріччя з нині діючими актами і рішеннями Венеціанської Комісії, Дирекції з питань правосуддя та людської гідності у складі Генеральної Дирекції з прав людини та верховенства права Ради Європи, Ради Європи, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Європейського Суду з прав людини, - просимо перед внесенням їх в якості рекомендацій для української влади щодо змін парламентом України законодавства направляти їх для отримання експертного висновку в Європейську комісію “До демократії через право” (Венеціанська Комісія).

 

Сподіваємося на розуміння та подальшу плідну співпрацю з метою приведення українського законодавства у відповідність з європейськими стандартами.

 

З повагою,

 

Голова Національної асоціації адвокатів України та Ради адвокатів України,

 

 

Голови Рад адвокатів регіонів України